Вставало сонечко, прокинулись - світанок,
Нам було добре, спокійно шепотів:
"Зараз настане наш найкращий ранок,
Бо ми вже разом: все, як я хотів".
Ми рилися в щоденниках сумління:
Шукали відповіді на безліч запитань -
Знаходили розраду та спасіння,
Без болю, смутку, жалю чи страждань.
Кохання нас звеличує до дії,
Без філософських роздумів: "Чи треба?" -
У нас з'являється натхнення та надії,
Ми тягнемось до світла, сонця, неба.
Так, то був наш найкращий ранок,
Я сміявся, дивився вглибину,
Ніколи не забуду той світанок,
Хоч давно вже маю сивину:
50 років потому. Кохаю.